Мені як людині дуже складно видавати бажане за дійсне. Мені ніколи не виходить робити піар на рівному місці, «продавати» посередність для людей під виглядом свята.
Не знаю, що цьому причина: внутрішній критик, орієнтири, рольові моделі чи, можливо, навіть страх.
Однак мені нууу дуже складно гіперболізували досягнення. Окрім того, що це все досить відносно, то на додачу «ринок», як на мене, і так супер перевантажений цим дешевим успіхом, самолюбуванням та самопіаром.
Мене страшно забавляють «мільйонери» з боргами по кредитці до кінця місяця, люди на склеєних з трьох та доставлених з Америки «суперкарах», в яких при, не дай Боже, якомусь ДТП подушки безпеки не спрацьовують. Всі ці панорами та імітації красивого життя з дорогих готельних номерів Дубая та інших курортів… Яскраві фото на фоні хмарочосів і ЛАМБО, в той час коли власні батьки живуть в комуналці на 5000 грн і по десять років не їздили відпочивати. Весь цей булшит успішного успіху без успіху, справжності та цілісності.
Хронічне переслідування фантомів.
Це все весело, і для когось, можливо, навіть в короткостроковій перспективі працює. Але все це – до першої зустрічі з реальністю, до якогось по-справжньому складного випробування, до тесту тебе на антикрихкість. Тут ось і починаются проблеми. Королівська карета перетвориться на гарбуз, а королі та королеви стануть болотними жабами.
Розумію, як це робиться.
Не впевнений, що розумію для чого.
І не вмію. Хоча в загальному, у цьому з точки зору «селф брендингу» і сучасного стану речей а-ля «Instagram Generation» для мене є погані новини — через це «невміння» я «не добираю» лайків, піару та «охоплень».
Однак хороші новини для мене полягають в тому, що мені внутрішньо так набагато комфортніше. І так я відчуваю себе більш цілісним. А цілісність особистості для мене є навіть важливішою за досягнення.
Цілісність. Справжність. Масштаб.
Амінь.