Хтось скаже, що футбол — це просто гра, а хтось додасть іронічно, що це гра, де 22 мільйонери бігають за одним м’ячем. І мовляв, вся ця «битва» завершується відразу після фінального свистка, а ще секунду тому такі запеклі вороги — уже обіймаються, обмінюються футболками і з посмішками тиснуть руки.
Мені як людині, якій, cкажімо так, весь «навколофутбол» зовсім не чужий все одно завжди досить складно сперечатись з такими тезами. І розумію, що багатьом не зрозуміло, чому спорту інколи надають окремі сенси: спосіб життя, релігія або «більше ніж спорт».
Але як би там не було, так працює сучасний світ — футбол найпопулярніший вид спорту і він невіддільний від таких сфер нашого життя, як:
✦ Політика
Cаме футбольні фанати України одні з перших підтримали цінності Революції Гідності та заявили, що будуть захищати її учасників від тітушок. А в 2014 році всі фанатські рухи України оголосили про безстрокове перемир’я (до цього дня, я б ніколи не повірив, що таке можливо) для спільної боротьби проти тієї системи та її методів. І саме одеські та харківські ультрас стали активними учасниками боротьби проти сепаратизму 2014 року. А багато хто поїхав захищати нашу державу на фронт.
✦ Eкономіка
Чемпіонати світу та Європи завжди є потужним імпульсом для розвитку країн та міст, що приймають змагання.
✦ Медіа
Футбол — це завжди хороша платформа для промоції своєї країни та цінностей. Або для донесення своєї «думки» до світу. Яка найпопулярніша футбольна пісня українських фанатів за останні сім років? Тепер її знають у всьому світі.
✦ Історія
Чого лише вартує вплив Пеле на бразильську культуру, історію та сприйняття його рідної країни у світі.
Збірна України та її матчі завжди (навіть до війни) виконували консолідуючу функцію для країни, адже під час ігор національної команди Україна завжди об’єднувалася. Радість перемоги чи зітхання поразок було чути в кожній вітальні від Львова до Донецька.
Пам’ятаю свій перший матч збірної у Львові на стадіоні «Україна» в 2004 році проти Грузії: 2:0. Збірна і досі ніколи не програє у Львові. Пам’ятаю, як ми разом з друзями з Криму раділи голам Андрія Шевченка в попередньому матчі проти Швеції: 2:1. Стільки спогадів, і завжди якесь особливе відчуття всередині під час цих ігор. Можливо, це відчуття занадто ідеалістичне, можливо занадто пафосне і трепетне. Але все одно воно для нас усіх дуже близьке і таке необхідне.
Незалежно від результату сьогоднішнього матчу: дякую футболу та збірній за ці моменти! Вперед до перемоги!
Слава Україні! 🇺🇦
P.S. Цю гіфку вчора під постом про День Конституції залишив один із читачів Flow. І це дуже символічно. Адже цей момент став культовим для українського футболу і справжнім символом домашнього Євро-2012. Цей хлопчик святкував гол Шевченка у переможній грі проти Швеції. Нехай такі ж щирі емоції радості ми переживемо і сьогодні.
