Так багато з нас не може впоратись зі своїми очікуваннями від власного життя. Адже будні зазвичай пропонують набагато менш відфотошоплену версію реальності.
Стільки ж всього навколо і стільки речей, що тиснуть: очікування близьких, очікування суспільства з їхніми соціальними нормами та патернами, врешті-решт твої очікування стосовно самого себе.
Дальше. Більше. Вище.
Так багато успіху навколо. Стільки дорогих машин, красивої нерухомості, підтюнених дам, щасливих сімей.
А ти на їхньому фоні просто хлопчик/дівчинка родом зі спального району, яких десятки тисяч по всьому постсовку.
Ок, не просто! А хлопчик/дівчинка з мрією. В тебе є мрія, мотивація, амбіції. Ти хочеш більше. Хочеш залишити слід, впливати на маси, можливо навіть увійти в історію.
Стараєшся, зі штанів вилазиш… стільки ж можливостей для тебе пропонує світ: сьогодні ти блогер, завтра ти стартапер, післязавтра коуч, інвестор, ще через тиждень музикант, тіктокер, потім художник… і так до нескінченності.
Проте чи то від кількості варіантів, чи то від ліні та відсутності «домашньої роботи» за доволі короткий час тобі це все однаково набридає. Не виправдовує твої очікування, не підходить для твого масштабу, не реалізовує твій потенціал.
Десь в перервах між цими ментальними американськими гірками ти починаєш думати, що все, що ти робиш — це доволі посередньо. Тобі здається, що світ не цінує твої (розфокусовані) зусилля, не розуміє тебе, і ти не геній, а радше посередність.
Ні, ти не лузер. Просто… поки що ти статистично десь посередині. Депресія. Невдоволеність собою. Замкнуте коло. І потім знову новий цикл пошуку себе.
Ми всі деколи частково чи повністю є героями цього оповідання. Прагнути кращого та розвиватись для людини — природно. Єдина різниця в тому, як ми працюємо зі своїми емоціями та проблемами, що з’являються під час цього процесу.
На жаль, я не рідко зустрічаю людей, в яких серйозні проблеми, пов’язані з амбіціями і адекватною оцінкою себе та своєї реальності.
Колись мені здавалось, що я можу давати поради, на кшталт: «та що ти паришся, не накручуй! Я от з Рясне, в мене теж були катарсиси, драми, депресії, проблеми! І от нічого! Тільки сильнішим став. Всі ці проблеми та депресії тільки зміцнюють імунітет!»
Однак зараз такі слова мені здаються глупими і самонадіяними, оскільки те, що спрацювало для мене в моїй ситуації, не означає, що спрацює для інших. І насправді у людей, в яких затяжна і систематична депресія, існує дуже велика небезпека переходу її з лише психологічних проблем у фізіологічні. Є випадки, коли спричиненої негативними емоціями хімії (гормонів, типу кортизолу) в організмі стає настільки багато, що сама людина вже не в змозі справитись із ситуацією самостійно. І тоді насправді людям потрібна допомога професіоналів і, можливо, навіть лікування.
Знаю, знайдуться люди, які, прочитавши це, подумають, що це все дурня і продовжать думати так, як колись думав я. Але можливо, комусь ці думки та переосмислення знадобляться і змусять задуматись та допомогти комусь зі своїх близьких, кому потрібна допомога.
