Досить часто зустрічаю людей, які на одному з етапів свого життя досягли якогось умовного успіху, але після того зупинились і вирішили, що все, це — апогей, а я чемпіон назавжди.
Впевнений ви теж знаєте таких людей. Їм властива поведінка в стилі «я все знаю краще всіх». Вони роздають поради наліво і направо. Для них кожна розмова — це не обмін думками/енергією, а битва/самопрезентація-монолог. Вони закриті до ідей та думок інших і страшно зациклені на собі та своєму его. Вони вважають себе іншими, обраними, вічними переможцями, які зійшли з олімпу і яким потрібно дякувати за те, що вони ходять з вами по одній землі.
І це насправді дуже смішно. Часто повторюю банальну фразу: світ змінився, і що найголовніше — змінилась сама швидкість змін.
Нові тренди, підходи, ніші, алгоритми настільки швидко з’являються і зникають, що переважна більшість людей просто не встигає за цим.
Жити колишніми перемогами — це те саме, що читати друковану книгу про SEO. Тобто за той час, коли книга піде в друк Google вже декілька раз змінить алгоритм. І вийде так, що теорію ніби зрозумієш, але на практиці описані підходи вже не будуть працювати.
Перемоги — це про готовність до змін. Про гнучкість. Про системність, про свого роду постійність. Скільки компаній вмерло, віривши в свої колишні перемоги та свою винятковість? Kodak, Nokia… їх насправді тисячі.
В цьому контексті мені дуже подобається спорт. Там кожен сезон найважливіший. Кожного сезону та чемпіонату потрібно перемагати. Потрібно вигравати кожну гру, бо в іншому випадку про тебе дуже скоро забудуть.
Гарне резюме і успіх в минулому не гарантує абсолютно нічого в майбутньому.
Скільки часу після закінчення кар’єри пам’ятають навіть найталановитіших спортсменів? (окрім декількох культових особистостей) Зазвичай не більше року, максимум двох, а часто для забуття достатньо й декількох місяців.
Не варто жити колишніми перемогами, крім досвіду — це нікому не цікаво. А зараз часто буває й так, що й досвід може бути шкідливим, бо він теж має свій термін придатності.
Тому всі свої старі медалі, грамоти, та кубки на поличку і вперед перемагати в теперішньому, ну або: ні, не цікаво, дякую.
