Якось один бізнесмен вирішив поїхати у відпустку, щоб не перегоріти, «перезарядити батарейки» і все таке. Він вирушив до супервіддаленого місця і забрів у маленьке село. Потім декілька днів він стежив за місцевими мешканцями й помітив, що один тамтешній рибалка здається більш щасливим і задоволеним за всіх інших.
Бізнесменові стало цікаво, чому це так, тож він підійшов до рибалки та запитав його, чим той займається кожного дня.
Рибалка відповів, що кожного ранку прокидається та снідає з дружиною й дітьми. Тоді дітлахи йдуть до школи, він іде рибалити, а дружина малює. Він рибалить кілька годин, приносить вдосталь риби для родини, а тоді трохи дрімає. Після вечері вони з дружиною прогулюються берегом і дивляться на захід сонця, а їхні діти плавають в океані.
Бізнесмен був приголомшений.
— І так щодня?, — запитав він.
— Майже щодня, — відповів рибалка, — інколи ми робимо щось інше, але загалом моє життя справді таке.
— І ти щодня ловиш рибу?, — запитав бізнесмен.
— Так, — відповів рибалка, — риби багато.
— А ти можеш ловити більше риби, ніж потрібно твоїй родині?, — поцікавився бізнесмен.
Рибалка поглянув на нього, всміхнувся й відповів: «О так, я часто ловлю набагато більше риби, але просто відпускаю зайву. Розумієш, я просто обожнюю рибалити».
«Ну, а чому б тоді не рибалити весь день і не ловити стільки, скільки можеш виловити? — запитав бізнесмен. — Ти міг би продавати рибу й заробляти великі гроші. Незабаром ти зміг би купити ще один човен, а потім ще один, тоді інші рибалки могли б працювати на тебе і теж ловити багато риби. За кілька років ти мав би офіс у великому місті, а за десять років — міжнародний бізнес із продажу риби».
Рибалка знову всміхнувся бізнесменові й відповів:
— Нащо мені все це?
— Ну, заради грошей, — сказав бізнесмен, — щоб заробити великі гроші, а тоді піти на пенсію.
— А що я робив би на пенсії?, — запитав рибалка всміхаючись.
— Ну, мабуть, що заманеться, — припустив бізнесмен.
— Наприклад, снідав би зі своєю родиною?
— Так, мабуть, так, — відповів бізнесмен, трохи роздратований через те, що рибалка не перейнявся його ідеєю.
— А позаяк я дуже люблю рибалити, чи міг би я, якби захотів, трохи рибалити щодня?, — вів далі рибалка.
— Чом би й ні, — погодився бізнесмен, — риби, мабуть, буде не так багато, але якась ще точно залишиться.
— Тоді, може, я міг би вечорами ходити пляжем і дивитися на захід сонця з дружиною, поки наші діти плаватимуть в океані? — запитав рибалка.
— Звісно, як хочеш. Щоправда, тоді твої діти будуть уже дорослі, — промовив бізнесмен.
Рибалка всміхнувся співрозмовникові, потиснув йому руку й побажав вдалого відпочинку.
P.S.: Думаю, що для кожного ця історія може мати різне значення, але вона також про вміння розставляти пріоритети і помічати важливе, хоч інколи, хоч на трохи 🙂
