В світі інформаційного передозування просто побути наодинці з собою стало розкішшю. Ми забуваємо, що таке бути присутніми, не просто фізично, а повністю бути присутнім тут і зараз.
Людям страшно бути наодинці з собою. Постійне свайпання, оновлення, месенджери, коменти, лайки… Мозок перебуває в постійному пошуку нової легко доступної інфи.
Раніше ми просто жили з телефоном, тепер ми живемо в телефоні. Раніше в нашому телефоні було багато «додатків», тепер ж виглядає, що ми стали «додатком» до нашого телефону. Ми їмо з ним, засинаємо та прокидаємось з ним, навіть в туалеті він нас не покидає.
Ця абсолютна інтернет-інтеграція — це своєрідний метод втечі від самого себе. Людський мозок дуже легко стомлюється, тому природно, що він постійно шукає найменш енергозатратний режим. Саме тому, наприклад, дивитись відео нам набагато легше, ніж читати чи рахувати. Але постійно перебувати в цьому режимі дуже небезпечно, бо одного дня можна отямитись і зрозуміти, що половину важливих рішень в нашому житті було прийнято на автопілоті. Це як алкогольна залежність, нова advanced версія втечі від себе.
Бути присутнім не просто. Свідомість починає ставити питання, моделювати ситуації, аналізувати досвід, і далеко не всі з цих думок нам подобаються. Інколи свідомість заводить нас туди, де нам неприємно та тривожно. Однак часто в цих процесах народжуються рішення наших проблем та викликів.
Будьмо… присутні.
